У пам’яті навічно

За мить упасти може світ,
Який творився сотні літ.
Чому добро таке повільне,
А зло – швидке, мов динаміт?
Дмитро Павличко

22 червня 1941 року – сумна дата в історії, а в календарі офіційно – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

Минають десятиліття, народжуються і виростають нові покоління. Але в пам’яті народній ніколи не згасне подвиг тих, хто боровся і поліг за визволення рідної землі.

Ми пам’ятаємо, сумуємо та будемо свято передавати цю пам’ять іншим поколінням. Але чи є надія уникнути повторного подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей? Саме сьогодні, потерпаючи від кривавої агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову зі зброєю в руках захищають наші кордони, свободу, наш власний демократичний вибір.

З нагоди відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні у відділі читального залу № 1 періодичних видань діє виставка-пам`ять «У пам’яті навічно». Запрошуємо до перегляду.

Людмила Брижатюк,
бібліотекар І категорії