Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні

Не зректися ніколи землі,

Що просякнута кров’ю святою,

Де в безсмертя несе на крилі

Білий ангел загиблих героїв

Ольга Чепка

Майдан – це національний феномен, який продемонстрував світові справжній приклад боротьби за свободу і незалежність України, докорінно змінив нашу свідомість, об’єднав всіх патріотів з різних областей та районів, головною ідеєю яких була національна та особиста гідність кожного.

Події того дня закарбувалися в наших серцях терпким та нестерпним болем. Коли зі сцени Майдану повідомили, що в одного загиблого –  четверо дітей, у другого – єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій – ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років… 50-тисячний Майдан заплакав і заплакала вся Україна.

Гірко плаче Україна

І тяжко ридає…

Своїх синів,  що померли,

Сльозами вмиває.

Плаче ненька Україна,

Плаче кожна мати,

Та, що сина відпустила

Волю здобувати.

          Тарас Шевченко

Для увічнення пам’яті Небесної Сотні в багатьох містах і селах перейменовано вулиці та площі на честь Героїв України.

Національний банк випустив пам’ятну медаль «Небесна сотня на варті», автори котрої художник-скульптор Анатолій Дем’яненко та скульптор Володимир Атаманчук.

На аверсі медалі зображено Архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту і під ним напис:

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама,

Тебе я любив і любив Україну,

Вона, як і ти, була в мене одна

На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один з яких тримає синьо-жовтий Державний прапор України.

На честь героїв Майдану зводяться численні пам’ятники, монументи, меморіали, в науково-навчальних закладах, на факультетах. В бібліотеках відбуваються тематичні конференції, круглі столи, презентації книг та пісень, зустрічі з учасниками Революції Гідності.

Герої Небесної сотні своїм непоборним патріотизмом, духовним піднесенням, енергетичним запалом та небаченою жертовністю завжди надихатимуть нас бути гідними їх пам’яті, будувати сильну та квітучу державу – Україну з щасливими та заможними громадянами.

Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко 

Марія Фіткаленко, провідний бібліотекар