Відомий казкар: до 220-річчя від дня народження Ганса Крістіана Андерсена

«Не біда з’явитися на світ в качинім гнізді, якщо вилупився з лебединого яйця.»

«Піснями ситий не будеш, цвірінчанням зимою не зігрієшся.»

«Які добрі люди та всі тварини.»

«Всі ми повинні ділитися зі світом кращим, що є в нас.»

«Я дуже тонка, я не створена для цього світу.»

Всі ці слова, цитати, мудрості так знайомі багатьом з нас ще з дитинства, звучать в нас голосами незабутніх бабусь, дідусів, рідних, які читали нам казки на ніч, і всі вони належать великому данському казкарю Гансу Крістіану Андерсену, людині надзвичайній, талановитій і загадковій.

Народився Ганс Крістіан Андерсен 220 років тому 2 квітня 1805 року на данському острові Фюн у невеликому містечку Оденсе. Його батьками були бідні швець та прачка, Ганс Крістіан Андерсен і Ганна Марі Андерсдаттер. Але бідність матеріальна не означає бідності моральної. Батьки дуже любили єдиного сина і він завжди плекався у любові і турботі. Його батько, добра людина і мрійник, читав йому Біблію, оповідання та улюблену казку «Тисяча і одна ніч». Також батько й син часто гуляли берегом моря, а одного разу батько, навіть, взяв сина до театру і це залишило враження хлопчику на все життя. Його мрією стало акторство, театр, в нього був непоганий голос, і сцена кликала душу хлопця.

Треба віддати належне Гансу Крістіану за його наполегливість і віру у свою мрію. Ще з дитинства він брав участь у домашніх спектаклях, а коли помер його батько, підлітком вирушив у Копенгаген, де збирався стати відомим, як наобіцяла колись йому віщунка. 

Чи це була доля, чи здібності, чи наполегливість і стійкість хлопця, чи проста людська доброта, але Ганса Крістіана незабаром взяли до театру, ще й якого! В Королівському театрі йому почали давати, хоча і другорядні, але все ж ролі. І це не дивлячись на його дивну і не дуже привабливу зовнішність: худий хлопець з маленькими очима на худому обличчі, горбатим носом, тонкими і довгими руками та ногами.

Але з театром не склалося, як і не дуже склалося з освітою. Ще в дитинстві батьки віддали його на навчання спершу до удови перчаточника, яка була суворою зі своїм учнем, і він скоро покинув навчання у неї. В школі для бідняків, куди він потім ходив, теж були нецікаві уроки і суворі покарання, коли били по рукам і від того пухли пальці. Як результат, навчився читати і писати Ганс Крістіан лише у 10 років, і навіть кажуть, що перші свої твори він писав з помилками. Незважаючи на це, він розумів важливість освіти і ще неодноразово робив спроби навчатись, навіть при тому, що був іноді на багато років старшим за своїх однокласників. Давалось це нелегко і згодом згадував роки навчання, як одні з найважчих у його житті.

Все ж таки, здолавши труднощі навчання, бідність і нужденність, невизнання акторських талантів та зневіру, Ганс Крістіан Андерсен почав писати. Спочатку це були п’єси, вірші, романи. Перші вірші Андерсена були опубліковані у 1826–1827 роках. Це були «Вечір», «Присмертне дитя» та інші. Почавши отримувати гонорари, Ганс Крістіан став подорожувати по світу і загалом за життя побував у 29 країнах, де зустрічався з відомими людьми, своїми кумирами: Чарльзом Діккенсом, Олександром Дюма, Оноре де Бальзаком та іншими. У подорожах писав нариси про поїздки. Але саме казки принесли йому світову славу.

Перша збірка казок, яка вийшла у 1835 році називалася «Казки, розказані дітям». Потім були «Нові казки», «Історії» та «Нові казки й історії». І саме в казках повністю розкрився талант великого генія, його мрійливість вела у незвідані світи, доброта і людяність вчила не тільки дітей, але і дорослих співчувати та творити добро. У нього є казки з гострою соціальною направленістю: «Нове вбрання короля», «Дюймовочка», «Соловей», «Равлик і кущ троянди», а також казки про людяність, доброту, щире кохання та вірність: «Снігова королева», «Русалонька», «Стійкий олов’яний солдатик», і є щемливі сумні казки, в яких автор не боявся зачепити почуття дітей, не жаліючи їх, а намагаючись нагадувати їм про необхідність співчуття, допомоги ближнім і нужденним: «Дівчинка з сірниками».

Почавши друкувати казки з 1835 року, за 40 років Ганс Крістіан Андерсен написав 156 казок, багато з яких були перекладені на 125 мов і стали сюжетами для численних фільмів, мультфільмів та вистав. Певно, немає в світі країни, де б діти і дорослі не зачитувалися його чарівними історіями. Казки принесли Андерсену світову славу. У рідному місті Оденсе Андерсена оголосили почесним громадянином і той день святкувався городянами салютом і народним гулянням. Здавалося б, ожила його казка про гидке каченя, яку багато хто вважає автобіографічною: «Тепер він навіть радів, що зазнав так багато лиха та горя. Він багато перестраждав і тому міг краще відчути своє щастя і ту велич, що оточувала його. А великі лебеді плавали навколо нього і пестили його своїми дзьобами».

Та, на жаль, добігла кінця і казка життя Андерсена. Він помер у віці 70 років 8 серпня 1875 року. Цей день був оголошений національним трауром, були приспущені прапори і вся країна була в жалобі. Вона прощалася з своїм Великим Казкарем, який залишився неперевершеним.

На честь Ганса Крістіана Андерсена у 1956 році був започаткований Міжнародний день дитячої книги, який відзначається в день його народження. Також була впроваджена нагорода, що називається Золота медаль Ганса Крістіана Андерсена. Вона вважається найвищим досягнення у галузі дитячої літератури.

І хто ж, окрім Великого Казкаря, може сказати краще про казку і життя: «Немає казок, кращих від тих, які створює саме життя… Життя кожної людини – це казка, написана пальцями Бога».

Тому треба читати казки самим, читати їх своїм дітям. Хто знає, якби всі читали світлі казки Андерсена, можливо, світ був би кращим, не було б воєн і всі би знали, що: «Життя саме по собі є найпрекраснішою казкою. Приносити користь світу – це єдиний спосіб стати щасливим».

Вікторія Гейко-Черних, бібліотекар ІІ категорії