-= Меню =-

Він називав себе О. Генрі…

Ми не обираємо дорогу.

Щось всередині нас змушує нас обрати той чи інший шлях.

О. Генрі – письменник зі світовим ім'ям. Попри складну долю, його творчість переповнена оптимізмом. Він прожив коротке, але яскраве життя. У ній були авантюри, поневіряння Америкою і навіть тюремний термін, так що коли автор описував шахраїв, то робив це зі знанням справи. Критики часто називають О. Генрі генієм тонкого гумору та сарказму. Всі його твори відрізняються несподіваним оригінальним фіналом. Важко визначити яке оповідання є візитною карткою письменника. Майже всі твори автора змушують читача замислитись, відчути смуток і  щиро співпереживати героям.

О. Генрі – це псевдонім. Справжнє ім'я автора Вільям Сідні Портер. Він народився у вересні 1862 року. Коли хлопчикові було три роки, у нього померла мати. Батько, не зміг пережити втрати дружини, почав пити та віддав сина на виховання своїй сестрі. Саме тітка прищепила йому любов до літератури та творчості.

Хлопчик ріс без батьківського піклування та любові, тому намагався знайти розраду в книгах. Він читав класичні твори, казки, детективи, жіночі романи та пригодницькі історії. Надалі, це вплинуло на його творчість.

Закінчивши школу, О. Генрі влаштувався працювати в аптеку свого дядька. У 19 років він отримав ліцензію фармацевта та паралельно з роботою в аптеці, малював портрети городян.

У двадцять років Вільям серйозно захворів, через що був змушений переїхати в Техас. Там він оселився на ранчо, де він пас овець та допомагав вести господарство. Тут він намагався відновити здоров'я, вивчав іспанську та німецьку мову, а також читав класичну літературу. Дуже скоро стан О. Генрі покращився та він відправився жити в Остін. Тут О. Генрі почав працювати та писати задля свого задоволення.

Перші твори письменника були опубліковані в місцевому журналі у 1880 році. Видання проіснувало лише рік, але не дивлячись на це, роботи О. Генрі були помічені редактором популярного американського видання.

Після переїзду в Х'юстон О. Генрі почав публікуватися в періодичних виданнях. Він багато гуляв містом, прогулювався по холу готелю, спостерігав за тим, що відбувається навколо та розмовляв з людьми. Через свою роботу в банку, О. Генрі потрапив до в'язниці, де під кількома псевдонімами написав чотирнадцять оповідань.

«Кожен має своє уявлення про щастя – так само, і ви, і я .

По-вашому, немає нічого кращого, ніж носитися світом на яхті

або автомобілі та викидати дукати на різні заморські штучки.

 А я люблю посидіти у сутінках із трубочкою і подивитись, як засипають прерії і усяка нечисть відправляється поволі на відпочинок…» 

Найплідніший період у творчому житті О. Генрі почався після його звільнення і переїзду в Нью-Йорк. Тут письменник займався тільки творчістю, він написав понад 300 оповідань та щотижня друкував їх у Нью-Йоркському журналі. Дотепність героїв та повороти сюжетних ліній роблять твори автора актуальними та сьогодні, тому читати книги О. Генрі варто кожному, хто любить пригодницьку літературу.

Його твори – це маленькі історії простих людей: клерків, продавчинь, невідомих художників, дрібних авантюристів, фермерів, навіть волоцюг... Лаконічність викладу, тонкий гумор, незвичайність сюжету і завжди непередбачувана розв'язка уже більше ста років привертають увагу читачів до малої прози О. Генрі, великого письменника «маленьких людей».

Якщо обставини склались так, що Ваше знайомство з містером Портером обмежилось «Дарами волхвів» і «Вождем червоношкірих», то сьогодні саме той день, коли варто це виправити. І ми Вам в цьому допоможемо. До речі, осінь дуже пасує ліричним новелам О’Генрі…

Письменника не стало 5 червня 1910 року. Він помер в найдешевшому номері нью-йоркського готелю, де самотньо прожив останній тиждень свого життя. На той момент О. Генрі було всього 47 років, і він планував новий цикл оповідань.

Олена Рудковська, бібліотекар І категорії

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 19.04.2024 Історична година «Вітрила честі, що дають нам крила»

  • 19.04.2024 Літературний конкурс «Нас єднає університет», присвячений 180-річчю заснування Уманського національного університету садівництва: підводимо підсумки