Віртуальна книжково-ілюстративна виставка «Дивосвіт його душі» до 65-річчя від дня народження українського поета, прозаїка, художника Ігоря Забудського

Найбільше щастя – повнота буття,

Наввипередки – бігти з власним часом,

Щоб головним було не каяття,

А щоб душа на диво спромоглася.

                                                   Ігор Забудський

8 червня відомому не тільки на Черкащині та Україні, а й за її межами, художнику і поету Ігорю Забудському виповнилось би 65 років. Півстоліття Ігор Володимирович прожив з інвалідністю. 10-річним хлопчиком, повертаючись з заняття в художній студії, Ігор потрапив у важку автомобільну аварію. Відтоді залишився прикутим до ліжка та інвалідного крісла. Але він здобув освіту на відділені живопису і графіки на факультеті образотворчого мистецтва. Неможливість мандрувати він «замінив можливістю створювати різні – земні й неземні – дороги на графічних листах в оточенні добрих охоронців гармонії велетенських сосон та кремезних дубів».

Спеціалісти стверджують, що Ігорю Забудському належить власний неповторний стиль у малюванні – малювати пером та кольоровою тушшю. А ще він додавав відтінки спеціальними олівцями, які друзі привозили з зарубіжних країн. Він став майстром дрібного штрихування – картини набували об'єму, почали «дихати». Коли розглядаєш його малюнки, тебе вже не залишає відчуття, світлої віри і прагнення жити, радіти кожній миті існування, бачити красу і сенс в оточуючому світі. З 1995 року Ігор Володимирович працював художником прес-центру ВАТ «Азот», створював нові картини, за допомогою друзів і шанувальників, влаштував персональні виставки.

Духовний світ митця доповнював його літературний талант. Плідно співпрацював в газеті «Молодь Черкащини» наприкінці 80-х років. Поетична рубрика «Соло» молодіжки, її літературний додаток «Дніпряни» дозволили творчій молоді відчути свою значимість та згуртованість на літературній ниві Черкащини завдяки саме Ігорю Володимировичу.

Згодом його літературна праця і творчість була відмічена молодіжною обласною премією в галузі культури за 1987–1989 рік.

Із 2000 року Ігор Забудський – член Національної спілки письменників України.

За збірку «Завтра моє», видану у 2003 році, письменник відзначений літературною премією «Берег надії» імені Василя Симоненка.

Мене водила дивна сила,

Могутніша, аніж я сам,

Вона мені давала крила,

Аби не заздрив небесам.

Вона вливала в тіло віру,

Щоб я поводився, як Бог,

І був поблажливим до звіра,

Бо, часом, був – сама Любов.

Віртуальною книжково-ілюстративною виставкою «Дивосвіт його душі» до 65-річчя від дня народження ми вшановуємо пам'ять нашого земляка українського поета, прозаїка, художника Ігоря Забудського.

Наталія Михайлова, провідний бібліотекар