Віталій Іванович Едельштейн та його науковий спадок
Едельштейн Віталій Іванович – учений овочівник, почесний академік ВАСГНІЛ, завідувач кафедри овочівництва у Московській сільськогосподарській академії ім. К.А. Тімірязєва. Шість років його наукової і педагогічної діяльності пов’язано з Уманським середнім училищем садівництва і землеробства.
Віталій Іванович Едельштейн народився 17(29) квітня 1881 року в родині службовця. Це була єврейська родина, яка пишалась своїм родоводом і традиціями. Прізвище Едельштейн утворене від німецького слова der Edelstein – «дорогоцінний камінь». За тлумаченням словника предки носія прізвища були ювелірами або торгували коштовностями. Але можливо, що предок був наділений цінними людськими якостями, або схильністю до науки. (З книги «A Dictionary of German-Jewish Surnames» dy Lars Menk).
Дитячі роки пройшли у м. Казань, де Едельштейн закінчив училище. Потім були роки навчання у Петербурзькому лісовому інституті. Саме у студентські роки починаються його наукові дослідження і спостереження.
На другому курсі Віталій Іванович слухає лекції відомих науковців професорів Івана Порфировича Бородіна та Леоніда Олександровича Іванова, вивчає анатомію і фізіологію рослин. У той час Віталій Едельштейн написав першу наукову роботу «Анатомо-физиологический очерк гидатод на листьях древесных растений», яка була нагороджена Радою Лісового інституту срібною медаллю. Ця праця була значно пізніше надрукована в «Известиях Лесного института» (1916).
Під час навчання в інституті відбулась подія, яка могла назавжди зруйнувати життя майбутнього науковця. У квітні 1899 року Віталій Едельштейн був заарештований за революційну і політичну діяльність. Протягом місяця він перебував у сумнозвісних «Хрестах» – одній з найбільш суворих в’язниць Петербурга.
Попри можливі переслідування за політичну діяльність у 1902 році Едельштейн отримує диплом Петербурзького лісового інституту. Його залишають на кафедрі ботаніки, де він два роки працює під керівництвом професора Бородіна І.П. Згодом його призначають асистентом кафедри загального лісівництва і лісової технології.
Одна з перших праць Віталія Едельштейна, що зберігається у фонді бібліотеки Уманського національного університету садівництва, була надрукована в «Лесном журнале» за 1904 рік №2, у розділі «Библіографія», стор. 485-488. Це рецензія на книгу: Julius Witsner Uber Laubfall infolge Sinktns des absoluten Luhtge nusses (Sommtrlaubfall) Ber. d. d. Bot. Ges. H.1. 1904, p. 64-72. (О листопаде, происходящем вследствие падения абсолютной интенсивности освещения. Летний листопад).
У 1905 році Віталій Іванович отримує відрядження до Німеччини, де вивчає садівництво.
1905 року в «Лесном журнале» друкуються його роботи «К вопросу о светолюбии древесных пород. Критика метода Визнера», вип. 4, стор. 660-675; у 9-му вип. реферат роботи Gitslar’a «О роли света в лесу», стор. 1468-1487.
З травня 1907 року до 1913 року триває уманський період у житті молодого вченого. Через роки Віталій Іванович назве цей період найкращим у своєму житті та найбільш плідним.
Великий вплив на наукову і педагогічну діяльність Віталія Івановича Едельштейна мало знайомство з Сергієм Михайловичем Вуколовим, який викладав овочівництво в Уманському училищі садівництва і землеробства з 1904 року. У 1911 році до Уманського училища приїде молодий викладач плодоовочівництва Петро Генріхович Шитт, якого Едельштейн у подальшому буде згадувати з теплотою і вдячністю.
В Уманському училищі садівництва і землеробства В.І. Едельштейн викладає загальне садівництво.
Вченою радою навчального закладу йому було доручено скласти «Проект программ по общему садоводству», який мав такі розділи: «Влияние внешних условий на развитие растений», «Влияние тепла», «Влияние влажности», «Влияние питательной среды», «Восстановление плодородия почвы», «Некоторые частные случаи питательной среды», «Уход за сеянцами», «Влияние искусственных условий на растение», «Сущность полового процесса», «Общая патология».
Спірне питання сьогодні викликає видання «Огородничество в Уманском Среднем Училище Садоводства и Земледелия в
Авторство, або укладач цієї брошури не вказаний лише зазначено: «Печатано по постановлению Педагогического Совета Уманского Среднего Училища Садоводства и Земледелия.».
Цікаво, що в «Библиографическом указателе работ Виталия Ивановича Эдельштейна / [Сост. З. В. Сатонкина, А.М. Осадчиева], 33 с. портр.
«1913
8. Об учете доходности плодовых садов. – Сельское хозяйство и лесоводство, 1913, № 8, с. 516-527.
9. Огородничество в Уманском среднем училище садоводства и земледелия в
10. О снования организации Опытно-плодоводствснной станции Тульского губернского земства: Доклад на совещании по опытному делу при Тульской губ. зем. управе 20 окт.
11. Тоже. – Научное плодоводство, 1914, вып. 1, с. 35-65.»
Але його немає у попередньому покажчику: «Виталий Иванович Эдельштейн», М., 1953 (Ученые Тимирязевской академии), де бібліографія укладена Л.Я. Шрайбером.
Тож питання про авторство брошури «Огородничество в Уманском Среднем Училище Садоводства и Земледелия в
У 1913 році Віталій Іванович Едельштейн отримує пропозицію від Тульського земства щодо організації дослідної станції садівництва. Він залишає Умань і з головою поринає у організацію станції, плодового розсадника, овочевої ділянки при ній. Розпочинає роботу з овочевого насінництва і сортовипробування. Публікує результати досліджень у двох випусках науково-популярного видання «Материалы опытной садовой станции Тульского губернского земства».
Журнал «Сельское хозяйство и лесоводство» у №8 за 1913 рік друкує дослідження В.І. Едельштейна «Об учете доходности плодовых садов». У цій роботі Віталій Іванович посилається на праці В.В. Пашкевича, С.І. Погожева. Аналізує засоби обліку доходу плодового саду С.І. Погожева в Тулі за 25 років.
У 1915 році Віталія Івановича запрошують на кафедру садівництва і городництва Московського сільськогосподарського інституту. В липні 1916 року Едельштейн був затверджений професором цієї кафедри.
У старій вищій сільськогосподарській школі самостійного курсу овочівництва не було. Досвід набутий в Умані допоміг Віталію Івановичу стати ініціатором створення і одним з перших організаторів садово-городньої станції і факультету плодоовочівництва.
За його проектом у 1918 році була відкрита перша садово-городня станція при сільськогосподарському вузі, а у лютому 1919 року – садово-городнє відділення з чотирма кафедрами: плодівництва, овочівництва, городнього насінництва та технічної переробки плодів та овочів. Віталій Іванович Едельштейн очолив кафедру овочівництва. Робота кафедри та садово-городньої станції була спрямована не тільки на підготовку висококваліфікованих кадрів, а і на вивчення біологічних особливостей розвитку і росту овочевих рослин. Визначались та розроблялись нові прийоми агротехніки: стрічковий спосіб посівів і посадок овочевих культур, отримання ранніх і високих врожаїв закритого та відкритого ґрунту. Багато уваги уділяється розвитку теплично-парникового господарства.
1926 року побачив світ посібник для вищої школи В.І. Едельштейна «Введение в садоводство». А у 1930 році у друкарні «Одесаполіграф» накладом 3000 примірників українською мовою з’явиться «Вступ до садівництва». У передмові Віталій Іванович написав: «Пропонований курс – це лекції, що я читав студентам Сільськогосподарської академії імені К.А. Тімірязєва (колишньої Петровської), у період з 1916 до 1923 р. Визнаючи цілу низку хиб як у самій побудові курсу, так і в способах його викладу, я все ж зважуюся випустити його у світ тільки через те, що порадників із садівництва та городництва для вищої сільськогосподарської школи немає зовсім». Припускаємо, що в той час він знав про стан освіти і відсутність у достатній кількості підручників не тільки в Уманському садово-городньому інституті, а і в інших навчальних закладах.
У 1931 році В.І. Едельштейн опублікував монографію «Новое в огородничестве», у якій вперше узагальнив та описав біологічні особливості овочевих рослин. Книга має багато малюнків, діаграм, фотографій. Автор підкреслював: «…изложение имеет в виду остановить внимание агрономических кругов и студенчества на данных опытного изучения закономерностей роста и развития, вытекающих из природы различных видов огородных растений и их сортов…».
1934 року у Харківському видавництві «Держсільгоспвидав» накладом 3000 примірників був надрукований переклад з російської «Основи овочівництва. Учбовий посібник для вищих с.-г. шкіл». У передмові автор наголошує: «Майбутньому організаторові сільського господарства неможливо охопити всі деталі агротехніки. Це не означає, що він має обмежитися відомостями довідкового або, тим більше, рецептурного характеру.
Велике число об’єктів овочевої культури, складність і різноманітність способів агротехніки змусили автора цього посібника, щоб заощадити час студентів і для кращого засвоєння суті овочевого виробництва, зосередити увагу на науковому опрацьовуванні основних питань теорії овочівництва. Виходячи з обсягу книжки, автор вважає за неможливе надмірно загромаджувати книжку дослідним матеріалом і нормуваннями, що міняються з розвитком техніки».
Наприкінці 1939 року під грифом «Учебники и учебные пособия для сельскохозяйственных ВУЗов» виходить «Руководство к практическим занятиям по овощеводству» В.И. Эдельштейна. «Настоящее пособие представляет собой в основном результат двадцатилетней работы сотрудников кафедры овощеводства Тимирязевской сельскохозяйственной академии, проводивших практические занятия под моим руководством». Віталій Іванович висловлює подяку своїм співробітникам за допомогу у написанні посібника. У перевиданому (1958) посібнику на нас чекала цікава знахідка між пожовклими сторінками цього видання – екзаменаційний білет №12, який дуже давно хтось залишив випадково і тепер він поповнить експозицію музейної кімнати нашої бібліотеки.
В.І. Едельштейн автор підручників «Основи овочівництва» (1934), «Овочівництво» (1944), «Овощеводство» (1951), і посібника «Індивідуальний город» (1956). Вони неодноразово передруковувались.
Едельнштейн В.І. автор понад 500 робіт. Його праці відомі в багатьох країнах світу. Він був Почесним академіком ВАСГНІЛ (1956), Почесним доктором Університету ім. Гумбольдта (Німеччина), Почесним доктором Інституту садівництва в Будапешті (Угорщина). Ним підготовлено тисячі агрономів овочівників.
5 травня 1961 року в зв'язку з вісімдесятиріччям з дня народження та враховуючи великі заслуги в розвитку сільськогосподарської науки в області овочівництва і підготовки висококваліфікованих кадрів для сільського господарства, Едельштейну Віталію Івановичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Проведені Віталієм Івановичем та його учнями дослідження закономірностей формування асиміляціонного апарату, кореневих систем врожаю овочевих культур в залежності від умов і методів вирощування, фундаментальні дослідження залежності врожайності від площі живлення на ґрунтах різної родючості, які мали практичне застосування і сьогодні є основою промислових технологій вирощування овочів і поклали початок біологічної школи в овочівництві. Багато було зроблено В.І. Едельштейном для розвитку плодоовочевої освіти. Він був автором перших програм, основних підручників і навчальних посібників з овочівництва. До останнього дня очолював кафедру в МСГА ім. К.А. Тімірязєва.
Помер Віталій Іванович Едельштейн 1 серпня 1965 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. Пам'ять про видатного вченого свято зберігають в Умані – анатаціонна дошка на стіні історичного корпусу Уманського національного університету садівництва: «У цьому будинку з 1907 по 1913 рік жив і працював відомий вчений овочівник, почесний член ВАСГНІЛ, доктор сільськогосподарських наук Віталій Іванович Едельштейн 1881–1964».
І звичайно книги, про які ми сьогодні згадали.
Наталія Михайлова, провідний бібліотекар
