Я говорю з тобою віршами: поетична година з ФЕП
15 листопада 1999 року ЮНЕСКО, на 30-й конференції, прийняла резолюцію про заснування міжнародного дня, який повинен був «вдихнути друге життя» в світовий поетичний рух. Вперше свято відзначали 21 березня в 2000 році, в Парижі.
Уявіть наше життя без поезії... Без ліричних зізнань у коханні, без пісень, без душевних поривів у віршах. Це буде нудне існування без вибуху емоцій, виражених простими літерами на папері, без тієї невеликої містики, коли одні і ті ж слова, але написані в певному порядку, можуть зачепити до сліз. Сила слова володіє особливою енергією, що захоплює і підкорює нашу уяву.
Поезія – це, напевно, одне з найгеніальніших досягнень людства. Висловлювати свої почуття у віршованій формі, запам'ятовувати в римі свої світовідчуття, мріяти про майбутнє і згадувати минуле, одночасно звертаючись до мільйонів і залишаючись при цьому наодинці з собою, – на це здатна тільки поезія, найбільше з мистецтв, створених людиною. Надзвичайна організація мови виділяє поезію в особливий вид літературної творчості, відрізняючи її від прози. Поезія – це музика душі. Вона об’ємна і багатогранна. Це скарбниця літературної мови, яка через традицію дозволяє зберігати індивідуальність народу.
Доброю традицією в цей день стало проводити різні заходи, представляти молоді поетичні таланти і їх творчі авторські роботи, організовувати поетичні вечори… Не стали винятком і ми. На поетичну годину до бібліотеки університету завітали студенти факультету економіки і підприємництва. Юні шанувальники віршованого слова зі своїм керівником, заступником декана з виховної роботи Власюк Світланою Анатоліївною, взяли участь у поетичному заході «Поезія – це завжди неповторність», який підготувала й провела провідний бібліотекар Наталія Михайлова. В затишній атмосфері творчого вечора учасники щиро освідчувались в коханні королеві літератури – поезії. В тиші морозного березневого дня сонячним промінням розливалися вірші молодих поетів, пройняті ніжними почуттями й переживаннями, таємницями й зізнаннями, мріями й душевними поривами. Привітна атмосфера дозволила читцям повністю зануритись в свій поетичний світ і поділитися з слухачами почуттями, які іноді так важко висловити, але які напевно відчував кожен з нас. Вірші лунали по різному: трепетно і несміливо, впевнено і зухвало, але всі вони були якісь близькі і зрозумілі.
Своїми творчими доробками поділились студенти факультету економіки і підприємництва: Анастасія Якушева (21 к-ф), Юлія Бойко (31-о), Таїсія Крикун (мб-о), Олександра Черемісіна (11-ф), Наталія Швець (11-мф), Віталій Мушта (11-кн), Крістіна Караульна (41-о).
Доторкнутися до прекрасного мали змогу не лише ті, хто володіє пером та римою, а й ті хто просто є шанувальником поетичного слова. Студенти декламували улюблені вірші близьких їм авторів, і в цій проникливій ліричній атмосфері відчувався зв'язок з чимось великим і нескінченним, відчувався дотик до високого. Недарма кажуть, що поетичне слово воно особливе, воно сяє відлиском благодаті й розкриває красу творіння.
Символічно прозвучав в ці березневі дні «Заповіт» Тараса Шевченко, який на англійській мові декламувала студентка 11-ф групи Вікторія Заярна. Студентка тієї ж групи Вікторія Христенко зворушливо читала «Монолог Гамлета» з трагедії Вільяма Шекспіра.
Дія поетичного слова – гіпнотична і магічна. Поетичне слово – це не просто зриме втілення краси, це енергія здатна передбачити і відчувати, поетична творчість – це таїнство. В цьому теж полягає мистецтво поезії – мистецтво створювати чарівні знімки світу, то сповнені краси, які відносяться до світлих стихій життя, то що занурюють в страх і оголює темні сторони земного існування. Немає відповіді на питання, в чому секрет поетичних чарів. Поезія залишається загадкою. Тим більше вона надихає читачів навіть тих, хто байдужий до лірики та пишномовних фраз.
Вірш робить нашу культуру невимірно багатшою й витонченішою. Найбільш яскраві твори, скарб серця, дійсно відкривають можливість відчути унікальність незримого польоту людської душі, доторкнутися до історії кожного з нас, адже кожен погляд прекрасний і неповторний. Вірш дозволяє дарувати не лише мелодійні віршовані форми слова, рими, а і суттєву частину життя, яка сприяє нашому особистому розвитку.
Доторкнутись до прекрасного та черговий раз пересвідчитись у талановитості наших студентів є можливість від тепер і у всіх користувачів бібліотеки університету. Адже Світлана Власюк передала директору бібліотеки Тетяні Кравченко колективні поетичні збірки студентів, які побачили світ протягом останніх років. Вони не лише стануть окрасою книжкового фонду бібліотеки, а й надихатимуть читачів на прекрасне.
Олена Рудковська, бібліотекар ІІ категорії
