Я – людина, це і є моя політика
22 червня читацький світ відзначає 120-ту річницю з дня народження одного з найвідоміших німецьких письменників ХХ століття Еріха Марії Ремарка – автора всесвітньо відомих романів
«Три товариша», «На Західному фронті без змін», «Тріумфальна арка», «Чорний обеліск», «Життя в борг», «Ніч в Лісабоні», «Повернення», «Станція на горизонті», «На зворотньому шляху», «Тіні в раю», «Полюби ближнього свого» та ін.
Еріх Марія став відомий в Німеччині як меланхолійний художник, який зображає війну правдивими і темними фарбами.
Твори письменника сповнені пронизливої любові, іронії і гіркого смутку, безмежної людяності й ніжності.
Ремарк – ім’я, яке стало символом часу. Його знають як письменника «втраченого покоління». Він став одним з тих, хто першим відобразив жахи трагедії Першої і Другої світових. Герої його творів нескінченно привабливі своєю непідробною щирістю, віддані ідеалам дружби і любові в самих їх шляхетних проявах.
На всій творчості Ремарка лежить слід трагічних подій життя самого письменника – перш за все, участі в Першій світовій війні. «Втрачене покоління»… це тавро поставила війна на долях молодих людей, які пройшли жахи Першої світової війни, і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів, які опинились викинутими з життя, які зазнали гоніння націонал-соціалістів та випробування в еміграції.
Книги Ремарка нагадують старе, добре вино, яке настояне на романтичній сентиментальності, від якого спалахує уява. Раптом тебе накриває хвиля вселенського смутку і, розтоплюючи лід самотності, зволожує очі солоними гарячими краплями; його герої стають близькими і рідними, і так не хочеться відпускати їх зі свого життя, перегорнувши останню сторінку.
Хоча молодість німецького письменника і була обпалена жахами війни, вона не змогла витруїти з юнацького серця людського тепла, не змогла забруднити його думки ненавистю, зневірою. Він залишився мрійливою людиною з ліричною душею, тонким почуттям прекрасного і вмінням цінити кожну щасливу хвилину життя. Ремарк жив, творив, писав, кохав натхненно, відверто і щиро. В одному з перших листів до Марлен Дітріх сорокарічний і шалено закоханий Ремарк розповідає коханій, як вночі, стоячи біля озера Маджоре, під сузір'ям Оріона, мерехтливим немов «брошка Діви Марії», він зробив приношення богам за їх любов – кинув у воду кращу пляшку старого вина зі свого льоху. І уявив собі, що мине вічність і одного разу якийсь рибалка, витягнувши сіті, знайде там цю пляшку серед свого вилову, зіб'є стару сургучну печатку... «І раптом – відчує аромат золотисто-жовтого вина почне світитися і пахнути, воно запахне осінню, пишною осінню рейнських рівнин, волоськими горіхами і сонцем, життям, нашим життям, кохана, це наші роки відродяться, це наше давно прожите життя знову з'явиться на світ в цей передвечірній час, його подих, його відлуння, а не знайомий нам рибалка нічого не знатиме про те, що з такою ніжністю торкнувся його, він лише переведе подих, помовчить, і вип'є ... »
Абонемент художньої літератури запрошує всіх на книжково-ілюстративну виставку «Я –людина, це і є моя політика», присвячену 120-річчю від дня народження німецького письменника XX століття, представника «втраченого покоління»
Еріха Марії Ремарка (1898-1970)
Олена Рудковська,
бібліотекар абонементу художньої літератури
