Яскрава постать німецького романтизму: до 250-річчя Ернста Теодора Амадея Гофмана
24 січня 2026 року світ відзначає 250 років від дня народження відомого німецького письменника, композитора і художника Ернста Теодора Амадея Гофмана.
Хлопчик народився у місті Кенігсберг у бюргерській родині, представники якої традиційно займалися юриспруденцією, а отже кар’єра юриста була визначена у майбутньому й маленькому Ернсту, хоч він і не виявляв до неї ніякого інтересу. До 18 років він проживав з дядьком. Батьки розлучилися, коли йому було три роки. Жив хлопець у бабусі, а його вихованням займався дядько Отто Дерфер. Їх об’єднувала любов до музики.
Вже в дитинстві Гофман цікавився мистецтвом – музика, малювання, театр. Саме музиці він віддав багато творчих зусиль і таланту. В 12 років хлопець вмів грати на арфі, органі, скрипці та гітарі. Протягом декількох років він написав чимало музичних творів, серед яких сонати для фортепіано, опери «Аврора» і «Ундіна», балет «Арлекін». До того ж, Гофман – перший музичний критик в Німеччині, рецензії та статті якого постійно друкувались в журналах та газетах. У Варшаві він створив свій власний оркестр, де був диригентом.
У 1800 році Гофман, сподіваючись виправдати надії рідних, закінчив курс юридичних наук в Кенігсберзькому університеті і пов’язав своє життя з державною службою. До 1807 року працював у різних чинах, у вільний час займаючись музикою і малюванням. Після університету отримав місце асесора в Познані, де був радо прийнятий в суспільстві, але так пристрастився до веселого життя, що був переведений в Полоцьк з пониженням на посаді. Там Гофман одружився з полькою з добропорядної сім’ї і став поважним членом суспільства.
Утім, кілька років родина бідувала, хоча Гофман активно працював як критик, диригент, композитор і декоратор в театрах Берліна, Бамберга, Лейпцига і Дрездена. Після 1813 року він отримав невеличку спадщину, а отже справи пішли на краще та й місце капельмейстера в Дрездені ненадовго задовольнило його професійні амбіції.
У 30 років, Гофман змінив ім’я Вільгельм на Амадей, оскільки був великим шанувальником Моцарта.
До літературної діяльності він звернувся, коли йому було вже понад тридцять років, але саме вона зробила його одним з найвідоміших німців ХІХ сторіччя. Він став одним із засновників романтичної естетики, що представляв життя як «невідоме царство», яке розкриває людині сенс його почуттів і пристрастей.
У 1809 році Гофман опублікував новелу «Кавалер Глюк», яка стала першим твором у його біографії письменника.
Під час битви при Ватерлоо сім’я Гофманів опинилися у Дрездені, де пережили всі тяготи і жахи війни. Саме тоді письменник підготував до друку збірку у 4 томах «Фантазії в дусі Калло», куди увійшли знамениті новели «Кавалер Глюк», «Музичні страждання Йоганна Крейслера, капельмейстера», «Дон Жуан».
У 1816 році Гофман отримує у Берліні місце радника юстиції, що забезпечує твердий дохід і дозволяє присвячувати час мистецтву.
У творчості він проявив себе як класичний романтик. Новели та повісті «Золотий горщик», «Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер», роман «Еліксир диявола» представляють світ немов би у двох проекціях: реальній та фантастичній, де один постійно змішується з іншим (феї п’ють каву, чаклунки торгують пиріжками). За своє життя Гофман написав десятки казок, повістей і романів: «Еліксири сатани», «Повелитель блох», «Життєві переконання кота Мурра», «Лускунчик і Мишачий король», «Серапіонові брати» та інші.
Письменника завжди вабила сфера таємничого, позамежного: марення, галюцинації, несвідомий страх – його улюблені мотиви, але це має під собою реальне підґрунтя, оскільки майже все життя він провів в голоді і холоді. Дійсно, щасливим і безтурботним його життя не можна назвати, до того ж Гофман пристрастився до алкоголю, який вживав кожного дня.
В останні роки життя письменник страждав від паралічу, свої останні твори він диктував санітарові. Йому було всього 46 років, коли він помер 25 червня 1822 року.
Утім, безсмертні художні твори і сьогодні входять до золотого фонду світової літератури.
Ось декілька цікавих фактів з його біографії:
- Музикант і композитор. Гофман відомий не лише як письменник, а й як талановитий композитор та музикант. Він працював як диригент, скрипаль та композитор, написавши кілька опер, симфоній та інших музичних творів.
- «П’ятірка». У 1814 році Гофман був членом гурту «П’ятірка», або інакше «Серапіонові брати» (The Serapion Brethren) – групи німецьких письменників, яка підтримувала інтерес до розвитку літератури. Вони видавали журнал та обговорювали літературні та філософські питання.
- Натхнення для музики. Багато його творів, включаючи «Лускунчика», «Розповіді Гофмана» та «Оповіді про піщаного чоловічка», використані як основа для багатьох опер і балетів, що увійшли до світової скарбниці мистецтва.
- Більшість казок Гофмана мають автобіографічний характер. Особливо ця тенденція прослідковується у творі «Життєва філософія кота Мура» вкупі з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крейслера, що випадково збереглися у макулатурних листах. У Гофмана дійсно жив улюблений кіт Мурр. Письменник стверджував, що пухнастий друг не тільки спить на його рукописах, а й любить лазити за ними в шухляду, щоб читати і редагувати.
- Вплив на літературу жахів. Твори Гофмана, зокрема його фантастична проза, відіграли важливу роль у створенні сучасного жанру жахів та фентезі. Його роботи мають характерний стиль, що вплинув на всесвітньо відомих авторів, таких як Едгар Алан По та Франц Кафка.
Вікторія Гейко-Черних, бібліотекар ІІ категорії
