З плеяди славних виноробів

До 160-річчя від дня народження Сергія Федоровича Охременка, випускника Уманського училища садівництва 1880 року

Сергій Федорович Охременко має дворянське походження. Отримавши домашню освіту Сергій Охременко у 1875 році вступає до Уманського училища садівництва і отримує звання «ученого садовода» у 1880 році. 17 вересня 1880 р. Сергія Федоровича зараховують до числа практикантів Нікітського ботанічного cаду. Саме тут починається шлях відомого винороба Охременка. Стажування триває до 21 серпня 1882 р. у Магарачі під керівництвом відомого на той час винороба А.П. Сербуленко.

Після закінчення практики Сергій Федорович у 1883р. іде на військову службу. А згодом повертається і стає помічником А.П. Сербуленка , з зарплатою 400 руб. на рік. Але того ж року С. Охременко і Ф.Ф. Гаске отримують запрошення на посади виноробів до великого виноробного хазяйства «Гурзуф», яке належить П.І. Губоніну.

У 1886 році за вимогою директора Нікітського саду А.І. Базарова Сергій Федорович отримує від Департаменту Землеробста закордонне відрядження «для усовершенствования в области виноделия» терміном 1 рік, з призначенням на цей термін стипендії у розмірі 1200 руб. Разом з Охременко на такий самий термін їде Іван Слива, випускник Уманського училища 1876р., який на той час працював виноробом в маєтку «Оріанда» Великого Князя Костянтина Миколайовича. Спочатку вони перебувають у Франції, вивчаючи роботу на відомих виноградниках Монпельє. З 22 лютого по 5 червня 1887 р. слухають лекції у місцевій землеробській школі, якою тоді керував Фоекс. У своєму звіті Департаменту Землеробства Сергій Федорович повідомляє багато цікавого з питань виноградарства, боротьби з шкідниками, дуже актуальними проблемами на той час серед виноградарів.

Потім були Бордо та Медок, де Охременко і Слива вивчають досвід колег-виноробів у відомих господарствах «Шато Лафіт», «Шато Марго» та «Шато Латур». Потім була Бургундія, Кло-де-Вужо, Романе-Конті, Шамбертен та інші відомі виноробські місцевості.

Можливо , що саме тоді Сергій Федорович вирішив створити самостійні типи вин у Криму, використовуючи досвід французів. Відвідавши Шампань, Охременко і Слива їдуть до Німеччини. Оселившись у Гейзенгеймі вони навчаються у школі виноградарства і плодівництва, відвідують виноробні місцевості на Рейні. Повертаючись до Росії знайомляться з роботою зразкової виноградної школи у С.-Михеле у південному Тиролі, побували у Клостернойбурзі біля Відня і подивились знамениті вині підвали столиці Австрії.

Після повернення у 1887 р. з закордону Сергій Федорович продовжує працювати у Гузуфі.

1 жовтня 1890 він повертається на посаду головного винороба Нікітського саду. Охременко починає реорганізацію всієї справи: виробничої, технічної та навчальної. З цього часу він постійно турбується про покращення, розширення та обладнання підвалу, де зберігаються колекційні вина. Сергій Федорович вперше в історії російського та українського виноробства розробив методику спиртування. З колегами «Масандри» розробив нову технологію високоякісних міцних та десертних вин.

У 1892 році Сергій Федорович бере шлюб з М.А. Кальсада, онукою Франциско Гаске, відомого засновника школи виноробства у Магарачі. У 1895 році у родині Охременка народився син Микола, якому судилося продовжити справу прадіда і батька.

Приблизно у 1892 році Сергій Федорович починає вести свої «Записки по виноделию» і в цьому йому допомагала юна дружина, роблячи переклади з італійських, французьких видань. Протягом багатьох років ці «Записки» були чи не єдиним посібником для учнів Нікітського училища, де викладачем виноробства з 1891 року він працював. С.Ф. Охременко підготував більше 300 спеціалістів-виноробів.

У 1900 р. на Всесвітній виставці у Парижі десертні вина марки «Магарач», створені Охременком отримали високі нагороди. Його вина були визнані найкращими у Турині на Міжнародній виставці 1911 року. Наприкінці XIX ст. за підтримки князя Голіцина винороби Щербаков М.Ф., Охременко С.Ф., Дологанов С.Д., Дубінін З.Л. та інші розробили технологію виготовлення вин типу кагор. В його основі були кримські сорти винограду. Були створені відомі марки вин «Церковное», «Соборное», «Пасхальное». Ці вина були навіть кращі за французькі.

Сергій Федорович першим став виготовляти вино з сорту винограду «Аліканта» досить високої якості під назвою «Мускат черный»; до нього з цього винограду робили тільки дешеве червоне вино. Так само він почав робити вино з сорту винограду «Бастрадо»: у Росії цей сорт не вважався винним. Він готував високоякісні і зрозуміло дорогі вина з тих сортів винограду, з яких зазвичай готували столові вина це – Аліготе, Семільон, Сапераві, Мальбек та інші.

У листопаді 1909 року родина С.Ф. Охременка відпочивала у курортному містечку Гелуане у Єгипті. Там відбулось знайомство з Лесею Українкою, що перебувала там на лікуванні. Згодом , коли Лариса Петрівна оселилась у Ялті спілкування продовжилось: іноземним мовам вона навчала дітей Сергія Федорович Миколу та Дмитра.

Уроки проходили в готелі «Континенталь», де жила поетеса. Це були незабутні три роки цікавого спілкування не тільки дітей, а і дорослих. Через багато років уже відомий науковець-винороб Микола Сергійович Охременко, згадуючи свою вчительку напише у 1961 році: «Сейчас, оглядываясь на то, что было более полувека назад, я больше, чем тогда исполнен восхищения перед образом чудесной женщины, в которой соединились высокая нежность души с духом смелого борца за лучшее будущее человечества, за правду и справедливость на земле».

Що відчували Микола та його батько, коли у 1920 році під час червоного терору, після громадянської війни, у рідному місті Ялті розстріляють, як офіцера білої армії Дмитра Охременка ?..

Через п`ять років, вранці 6 грудня 1925 року зупиниться серце Сергія Федоровича Охременка. Він міг би ще працювати, але занадто багато втрат дорогих йому людей зробили свою справу. Про це свідчить одна з останніх його фотографій…

Наливаючи у бокал кримське вино, згадайте Сергія Федоровича Охременка.

Вино напитком вечности играет,

Испей того, что радость в мир являет,

Хоть, как огонь, вино нас обжигает,

Но, как вода живая, воскрешает!

Омар Хайям

Щоб не відбувалось у світі, але випускники завжди були і залишаються гордістю нашого навчального закладу, який би статус чи назву він не мав.

Наталія Михайлова,
провідний бібліотекар.