-= Меню =-

Запеклі бої заради миру

І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

Василь Симоненко

На честь святкування 75-ї річниці визволення Черкащини від німецько-фашистських загарбників у Науковій бібліотеці проходить низка заходів. На абонементі художньої літератури розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Запеклі бої заради миру», яка присвячена Корсунь-Шевченківській битві.

Повертаючись у минуле пригадаємо: як 24 січня 1944 року війська 1-го та 2-го Українських фронтів, під командуванням генерала армії Миколи Ватутіна і генерала армії Івана Конєва, перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі.

Генерал армії Микола ВатутінГенерал армії Микола Ватутін
Генерал армії Іван КонєвГенерал армії Іван Конєв

Вранці 25 січня 1944 року перейшли у наступ головні сили радянських військ. Були звільнені села Вербівка, Баландине, Калинівка, Красносілка.

Незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з’єднались в районі міста Звенигородка.

У котлі опинилися 10 гітлерівських дивізій.

У ході напружених боїв війська 2-го Українського фронту стиснули кільце оточення супротивника.

Вранці 17 лютого операція завершилась повним розгромом угрупування ворога. Вермахт мав руйнівні втрати: понад 55 тисяч солдатів і офіцерів були убиті і поранені, на полі бою залишилась велика кількість бойової техніки та озброєння.

Втрати з нашої сторони складали близько 24286 убитих, померлих і полонених солдат і офіцерів. Війська 1-го та 2-го Українських фронтів визволяли свою землю такою страшної ціною.

Сніги! Не сніги, а ріллі,
Наорані смертю за мить.
І хлопець – одне вугілля –
Біля танка свого лежить.
Руку підняв до неба,
Крик занімів на вустах.
Бо жити йому ще треба
В незайманих десь містах.
Ще б чути довкола себе
Той гомін прекрасних міст.
Бунтуючи, зняв до неба
Чорний кулак танкіст.
І руки його обгорілі
Не хочуть такого кінця!
І зуби аж сяють білі
На спаленій масці лиця!
Бо то ж недомріяна мрія,
То ж вірність його комусь –
Напис на танку біліє:
«Жди – я вернусь!»

Олесь Гончар

Наприкінці лютого склалися сприятливі умови для розгортання весняного наступу 1944 року. 25 лютого радянські війська отримали можливість розпочати Умансько-Батошанську операцію, результатом якого стало повне визволення України.

Ще не завершилась друга світова війна, а уряд України прийняв постанову  “Про організацію державного історичного музею в м. Корсунь-Шевченківському” від 28 липня 1945 р. № 8-1201 для увічнення подій Корсунь-Шевченківської операції. Під музей було віддано колишній палац князів Лопухіних-Демидових у м. Корсуні-Шевченківському. У створенні музею активну участь взяли відомий письменник Д.І. Бедзик (який і став його першим директором), заступник голови Ради Народних Комісарів УРСР М.П.Бажан і нарком освіти П.Г.Тичина.

Ми свято шануємо пам’ять усіх,
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну.

На абонементі художньої літератури розгорнуто книжкову виставку «Запеклі бої заради миру».

Наталія Михайлова,
провідний бібліотекар

Останні новини Наукової бібліотеки


  • 19.08.2019 Спас медовий

  • 08.08.2019 З когорти корифеїв української літератури