Запрошуємо на книжкову виставку з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій
Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937–1938 років» в Україні встановлено День пам'яті жертв політичних репресій, який відзначається щороку у третю неділю травня.
Ця дата є болісною і скорботною для нашого народу, адже в pоки масових репресій і Великого терору людські втрати в країні, за різними даними, становили щонайменше 4,4 мільйонів осіб. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.
Репресії відбувалися і до 1937 року, вони також продовжувалися у 1940 році й після війни. Однак саме у період 1937–1939 років репресії вийшли на свій піковий рівень, торкнувшись величезної кількості родин. У 1937 році були створені позасудові органи – «трійки», які вирішували долю людей. Трагічність ситуації була в тому, що «трійки» поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Також саме трійки відповідали за виконання вироків. На все слідство по кожній людині трійка мала 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалися. Вирок у багатьох випадках виконувався негайно після його винесення.
Серед жертв Великого терору письменники Михайло Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський і десятки тисяч інших.
На жаль, у вітчизняній історії було чимало трагічних сторінок. Але те пекельне полум’я загартувало українську націю. Драматичні події, які пережив і, на жаль, переживає український народ, доводять, що насильство і тоталітаризм ніколи не приносили добра.
Ми згадуємо минуле, щоб не допустити чогось подібного в майбутньому, і завжди будемо пам’ятати про ті жорстокі часи та про людей, які пережили страшні роки репресій і диктатури, аби сьогодні відстоювати та розбудовувати демократичну державу, де кожен громадянин почуватиме себе гідно і вільно.
Пам’ять про терор – це спільна пам’ять народу. Нам треба пам’ятати про ці похмурі сторінки історії минулого і зробити все, щоб в майбутньому не повторилося подібної трагедії, тому запрошуємо всіх, кому не байдужа дана тема, детально ознайомитися з документами та матеріалами книжкової виставки «Слова пам’яті в ім’я правди», яка розгорнута на абонементі №1 бібліотеки університету.
Оксана Борейчук, бібліотекар I категорії
