Життєвий і науковий шлях видатного вченого Іванова Олександра Павловича
(до 115 річчя з дня народження)
Іванов О.П. великий знавець жита – вивчав видові і сортові різноманітності жита, показав багатоманітність форм жита по ознакам колосу, зерна і деяким біологічним особливостям, виявив ботанічний і селекційний потенціал польового жита Закавказзя, його ботанічний склад і селекційне значення, біологічні прийоми вирощування жита.
Олександр Павлович Іванов народився 23 серпня 1903 р. в Петербурзі в родині селянина. В чотирнадцять років залишився круглим сиротою. Проживав у родичів у Ярославській губернії. Працював пастухом, а зимою писарем волосного земельного відділу. З осені 1920 року по грудень 1923 року навчався в м. Мологи в трудовій сільськогосподарській школі інтернаті "Городнництва, садівництва і бджільництва", а потім в Ленінградському політехнічному технікумі в 1924-1927 рр.
Трудова діяльність Олександра Павловича розпочалась в 1928 на Воронежзькій сільськогосподарській дослідній станції техніком по садівництві в садово-городньому відділі на Воронежзькій сільськогосподарській станції, потім продовжувалась на посаді лаборанта-аспіранта у Всесоюзному інституті рослинництва (м. Ленінград) де закінчив аспірантуру.
В 1932 р. О.П. Іванов був переведений до Українського інституту генетики і селекції (м. Одеса). В 1933 р. за пропозиції М.І. Вавілова, молодого спеціаліста переводять у Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР) у відділ генетики і селекції інституту.
М.І. Вавілов надавав велике значення приведення світової колекції жита в порядок, доручив О.П. Іванову під особисту відповідальність в 1935 році організацію ізоляторів і розмноження світової колекції жита в Отраді Кубанській і Майкопі. У ВІРі Олександ Павлович з невеликими перервами (закордонне відрядження в КНР) працював 37 років.
З 1941-1945 рр. Олександр Павлович був учасником Великої Вітчизняної війни, спочатку добровольцем винищувального батальйону Приморського району м. Ленінграду. Був в складі Кавказького, Північно-Кавказького, 1-го Білоруського і Ленградського фронтів на посаді начальника спецзв'язку частини. В березні 1943 року був поранений. Нагороджений орденом "Червоної Зірки", медалями "За захист Кавказу", "За захист Ленінграду" і "За перемогу над Німеччиною в Великій вітчизняній війні 1941-1945рр.".
О.П. Іванов працював радником Міністерства сільського господарства СРСР, а також викладав в ВНЗ Китаю. Він підготував 3 підручника китайською мовою: "Генетика", "Селекція", "Насінництво", які перевидавалися 12 разів.
Протягом 1965-1980 рр. Олександр Павлович працював в Уманському СГІ на посаді професора кафедри рослинництва, завдяки зусиллям О. П. Іванова було відроджено ліквідовану кафедру генетики, селекції та насінництва й був її завідувачем до 1976 року. Підготував 15 кандидатів наук. Упродовж 15 років очолював Черкаське обласне відділення генетиків і селекціонерів ім. М.І. Вавілова.
Перу О.П. Іванова належать понад 100 наукових і навчально-методичних праць, зокрема фундаментальна монографія "Жито", підручник із селекції й насінництва польових культур, перекладений десятьма іноземними мовами, монографії: "Пшенично-житні гібриди та їх значення в селекції пшениці", "Раціональне розміщення зернових культур у країні" та інші.
Життя Олександра Павловича зупинилось на 79 році.
Віра Побережець,
провідний бібліотекар
