Жива душа поетова святая
У прекрасні березневі дні линуть до нас думи геніального українського поета Тараса Шевченка. Його постать у своїй величі була, є і буде ні з чим не зрівняною, невичерпною для людського подиву й осягнення. Світ генія новим поколінням відкривається новими граннями. Період національного відродження України кличе нас до поглибленішого сприйняття і осмислення творів поета. Відомо давно: у геніїв немає дати смерті. Їхні думки, їхні справи безсмертні. Вони допомагають нам долати час, жити правдою й істиною, пам’ятати про своє покликання на землі. Прикладом є власна доля Тараса Григоровича Шевченка. Чому ми й далі кличемо цю велику постать, яка так настраждалася в боротьбі та злиднях, чому кличемо на наші тяжкі перехрестя, що шукаємо і просимо в нього? Він же звертався до нас, «синів сердешної України», ще ненароджені тоді, які стануть живими, щоб ми схаменулися, були людьми, не дурили дітей своїх, полюбили свій край щирим серцем, щоб не обманювали себе, читали нашу славу:
Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя. Отакої любові до України, до рідної землі він учив і нас.
Це – Україна. І невипадково поет називає її раєм, бо й справді, це божественна краса, яка дає наснагу душі, яку треба обожнювати і оберігати.
Ми за Шевченковими заповітами взялися будувати державу, покликані її збудувати, бо якщо не зуміємо, – вкриємо себе ганьбою на віки вічні. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Він – вершина, парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на планеті немає. В своєму листі до Ф. Черненка, Г. Честахівський писав: «Про Тараса знає вся кріпацька Україна, що він був її батьком – заступником, що він спочив коло Канева. Приходять люди з слобод вклонитися його могилі. Я часто застаю коло могили простих слобожан; стоять, поскидавши шапки, спершись на ціпки з клуночками за плечима, і дивляться на могилу так, що я ще ні разу на своїм віку не бачив такого щирого, тихого, зласкавленого погляду людського, ніби в цій могилі закопалася остання надія на їх лучу долю».
В читальній залі №1 бібліотеки Уманського національного університету садівництва протягом березня діє ілюстрована виставка «Жива душа поетова святая» присв’ячена 207-й річниці від дня народження Т.Г.Шевченка. Виставку вже відвідали студенти 11 к-а групи разом з куратором – кандидатом сільськогосподарських наук, доцентом Андрієм Мартинюком. Бібліотекарі ознайомили присутніх з матеріалами виставки та цікавими фактами з життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка.
Запрошуємо всіх бажаючих завітати до читальної зали бібліотеки на перегляд актуальної та цікавої виставки.
